НІЧ ЛАВРА

Щоденник Антоніо лежав на столі. Вони ще раз проглянули всі місця,
пов’язані з лавровим еліксиром. Луций відклав убік лупу, через яку
читав рукопис.
- Все-таки дивно, що Антоніо, який зважився на ці
занурення в світ духу і марень, що свідчать про велику внутрішню
свободі, одночасно все ж таки дотримувався заскнілих магічних ритуалів.
- Мій дядько навряд чи замислювався над цим. Я схильна швидше бачити в них
противага свободі - авантюрні дії здаються особливо принадними в
мирі, де править закон.
Будур Пері говорила так, заварюючи чай. Кіт Аламут лежав, витягнувшися в
кріслі, і муркотав. Маленька колба стояла на столі, навколо неї лежали
конопляне і лаврове листя.

Час перевалив вже за північ. Ввійшов Костар, щоб пріглядеть за
чайником.
- Де ви купували чай? - запитав його Луций.
- Донна Емілія купила його у Зербоні, ще до розгрому лавки. Це чорний
китайський чай, найкращий, у нас його ще багато.
- Це як не можна до речі, - звернувся Луций до Будур Пері, - у нас,
отже, є найкращий початковий матеріал для еліксиру.
- Викиньте це з голови, Луций. Антоніо знав, чому тримає його в
тайнику.
- Я звільню його і запитаю у нього ради.

І в Палаці теж досить прохолодно прийняли ходоків парсов; зараз без
їх клопот був повний рот. На цей раз навіть відмовилися від введення військ в ті
частини кварталу парсов, які переходили у Верхнє місто; натиск демоса був
дуже великий. Зате Проконсул узяв під охорону райони навколо Палацу, військові
склади і сховища, енергион і інші опорні пункти. Він наказав ввести в
місто танки і тримав повітряний простір вільним. Коли ближче до полудня
Ландфогт призвав народне ополчення, над Палацом підняли прапор, що означало
введення облогового положення. Проте відчувалося, що народні маси набудовані
вороже по відношенню до Проконсула. Війська ж, навпаки, були на його
стороні.